Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №264 Харківської міської ради"

 





Музичний керівник ЗДО

Походенко Наталя Олександріна 

 

      З чого почати , щоб навчання дітей співам було радісним,захоплюючим, зрозумілим та легким?

          Відповіді на ці питання я отримала під час своєї роботи з дітьми. Я намагалася знайти такі засоби і методи, щоб заняття проходили цікаво, легко, зрозуміло та радісно. Дітям, так само як і дорослим, не подобається , коли їх примушують щось робити. Неможливо дітей примусити полюбити співати, танцювати, малювати і т.д. Можливо їх тільки захопити цією діяльністю, зацікавити та підтримувати інтерес постійно.

           Під час свого досвіду роботи я зрозуміла, що методика входження  дитини в світ будь-якого мистецтва повинна проходити крізь «чарівний міст» гри. Гра -  це «чарівна паличка», за допомогою якої можна навчити дітей співати, грати на музичних інструментах, красиво рухатися та танцювати, слухати музику. 

           Так як переважаючим мисленням у дитини є права півкуля , емоційно – образне, для нього характерна якість сприйняття, наочна, образна пам`ять , багатство уяви,та деяка недостатність абстрактного мислення . Тому введення дитини в світ мистецтва співу повинно бути несподіваним, загадковим та обов`язково особистим, через звертання до звуків, інтонації, слову.

            Накопичення та вибудовування навчальних ігор не тільки по співам , але й по всім напрямам музичного виховання дітей допомагає легко впоратися з труднощами в роботі та зберегти власне здоров`я.

            Ігрова методика виховання , розвитку та навчання чудова тим, що всі ці процеси відбуваються непомітно для дітей, мимоволі. Вони не замислюються над тим, легко чи важко , добре чи погано. Вони просто інтуїтивно засвоюють манеру говорити, співати, спілкуватися, діяти. Мимовільне навчання дітей в грі не  порушує їх психофізичного  стану, тому що в ній є все необхідне для розвитку: інтерес, позитивні емоції, образ, фантазії, мовленнєве спілкування, рух.

          Ігрова методика, більш ніж інші засоби впливу , відповідає  відповідають потребам зростаючого організму дитини , так як ставить серйозну перешкоду на шляху швидкого стомлення і втоми. Ця перешкода – рух. Фізіологічна потреба  дітей в русі наступає не в строго відведений час, а постійно, через дужі короткі проміжки часу і, як правило, на заняттях. І якщо цю потребу своєчасно не помітити або проігнорувати, тоді втома від одноманітної діяльності відобразиться нам поганою поведінкою та терміновою необхідністю дітей в рухах.

          Під час ігрової діяльності діти можуть виконати такий об`єм праці, який їм недоступний  в звичайній учбовій ситуації. Практика доказала, що ігрова методика корисна для всіх дітей, особливо для дітей , але особливо для дітей з проблемами здоров`я та розвитку.

         В дошкільному віці мимовільне навчання безпосередньо пов`язано з інтересом, а також з інтуїтивним , не примусовим сприйняттям , і це проявляється  у наступному:

      - ігрова методика навчання з моменту веселої несподіванки, коли звичайне стає незвичайним , а тому особливо цікавим, привабливим, дає дітям радість  та емоційне піднесення;

       - інтерес та увага до музики у деяких дітей стає більш стійкими ( це найважливіша умова для розвитку сприйняття і, головне, для сприйняття музичних звуків, тобто правильного інтонування);

       - розучування пісні є радісним і легким.

     Легкість засвоєння різних навичок у будь - якій діяльності сприяє виправленню невпевненості в собі, тривожності.

     Все це позитивно впливає на дітей з низькою самооцінкою, які не очікують від своїх дітей нічого, окрім провалу.  Діти в ігровому процесі повинні бути  всі успішні, роблячи все по – своєму, як можуть.

      Якщо зацікавленості у дітей не виникає, то казати про те, що ігровий навчальний матеріал не відповідає можливостям дітей : він  або дуже важкий,  або легкий.

       Якщо зацікавленість спочатку є , а потім падає, педагогу слід шукати причину в самому собі. Гра, яка пронизує все заняття , а не тільки навчання , ставить педагога в зовсім іншу, незвичну для нього рольову ситуацію учасника гри.

       У грі емоційність та виразність педагога при показі ігрових вправ виключно необхідна,  так як вона полегшує наслідування , емоційно заряджає дітей. Ігрові образи спочатку задаються педагогом, а потім вільно розвивають уяву кожної дитини. Педагогу необхідно вміти  гнучко змінювати свою позицію : то ставати  учасником гри, захопливим, що показує то просто спостерігати з боку,не  помітно керуючи, при цьому не примушувати дітей, не оцінювати, не  порівнювати з іншими, і звичайно ж не карати! Складність цієї роботи  для педагога полягає в тому ,що при переході від одного образу до іншого, він повинен одночасно бути і в грі, і керувати діями дітей. Головне,не допускати «повчального»тону,тим самим не порушувати атмосферу  довіри, не спугнути  зацікавленість дитини до гри. На заняттях тільки від педагога залежить підтримка атмосфери невимушеності, радості та взаємного спілкування.

             Якщо педагог не може сам грати , тобто, в нього  існують прогалини в професійній підготовці, йому необхідно засвоїти ігрові способи навчання. Якщо ж діти не можуть грати, тоді педагогу необхідно направити всі свої сили на утворення та підтримки зацікавленості в ігровому навчанні